Скорботний захід з нагоди Дня вшанування пам’яті примусового виселення автохтонних українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944–1951 роках відбувся у суботу, 11 вересня.
Біля пам’ятного знаку жертв депортації, що у сквері по вул. Грушевського запалили лампадки та поклали квіти до підніжжя. Також відбувся молебень та пам’ятне віче, вшановано хвилиною мовчання кожну жертву депортації.
Відправили панахиду пам’яті жертв депортації всечесні отці Йосиф – Іван Жовнірович (декан Долинської УПЦ) та Зореслав-Іван Котович (декан Долинського деканату КГКЦ). Промова всечесних отців під час скорботного заходу: https://youtu.be/5m00B8ozUWk
З промовою виступила голова Івано-Франківської обласної організації Всеукраїнського товариства “Лемківщина”, член Колегії Всеукраїнського товариства “Лемківщина”, члена президії світової фундації українсько-лемківських об’єднань, голова Долинської районної організації Всеукраїнського товариства “Лемківщина” – Оксана Данилів.
Зокрема йшлось і про відновлення справедливості:
“… і через 77 років у незалежній Україні настав час подолати наслідки примусового виселення. Неодноразово у Верховній раді було зареєстровано кілька законопроєктів, щоб надати статус депортованим громадянам України. На даний час на розгляді ВР є два законопроєкти, але, як бачите, все затягується. Ми звернулися до ВР, до президента України, щоб ухвалити Закон та визнати нас депортованими з урахуванням правового, морального і матеріального відшкодування тим людям, які там народилися та їх нащадкам. Будемо надіятись на краще…» (повний виступ: https://youtu.be/Bh5UldNDwoE)
До присутніх зернувся голова громади Іван Дирів, який вкотре наголосив на нелегкій долі етнічної групи лемків, пам’ять про яких повинна жити в кожному з нас:
“…це важливо найперше, щоб така трагедія ніколи не повторилася. По друге, щоб при будь-яких поділах, чи змінах територіального устрою були враховані і етнічні моменти і культурні традиції, і те, що живі люди з покоління в покоління сіють хліб, виховують дітей,… . Задаймо собі питання. При формуванні громад, зараз, в незалежній Україні, чи були завжди враховані ті особливості, які є в наших селах? Напевно, ні. Бо багато ми бачимо прикладів, де не враховані ані культурні, чи якісь інші особливості різних населених пунктів. А, пам’ятаючи про ті трагічні події, варто би таке враховувати – це завдання для нашої влади. Пам’ятаймо про ті події, допомагаймо один одному. Дякую всім, хто прийшов вшанувати пам’ять депортованих, дякую отцям, дякую тим, хто зберігає традиції…” (Повний виступ: https://youtu.be/e9j5Z1GCjU4 )
Під час заходу пролунав лемківський гімн “Гори наші”, а також “Цне мі ся за тобом” і “Ой верше мій верше” (https://youtu.be/gqSh5ZsbDNI) у виконанні Народного лемківського ансамблю “Відгомін Бескидів” (керівник Галина Курус), Галина Курус виконала проникливу українську пісню “Полетів би-м на край світа” (https://youtu.be/TIxKd_0EtPE).
Захід завершився духовним гімном України «Боже великий, єдиний, нам Україну храни”.
