У ці теплі, сонячні, світлі серпневі дні синьо-жовтим розмаєм зустрічаємо найбільші наші національні свята: День Державного Прапора та День Незалежності України.
Україні лише 29. Україні уже 29. І яким змістом та акцентами не наповнювали б ми цю дату, кожен рік її літопису – це пам’ятні і незабутні миттєвості, сповнені радості і смутку, звершень і стремлінь, натхненні ланцюгами єднань, майданами і революціями.
Для кожного з нас це – спогади, які трепетно озиваються в серцях, бо в них є щось своє, особливе і неповторне, таке, що хоч і не повернеться, та й ніколи не забудеться.
Ми з гідністю пройшли столітні випробування. Радіймо цьому. Шануймо і пишаймося тому, що маємо нині Вільну, Соборну, Незалежну, Демократичну Україну. Бережімо її. Плекаймо. Леліймо. Оберігаймо.
В нелегкі часи світових потрясінь – єднаймось довкола наших прадавніх символів: Славня, Прапора, Тризуба, довкола Мови, Віри, Ідеї та Чину.
Єднаймось в своїх сім’ях та родинах, в нашому рідному місті. Саме малі міста, рівно, як і наша Долина, із далекою, ще князівською історією, гуртували довкола себе навколишні села, давали і ремесло, і хліб, і до хліба кожному, хто стукав у його браму.
І Долина – саме і є одним із сотні таких міст, котре кувало, розвивало, возвеличувало державотворчий рух, захищало волю, долю, соборність, незалежність Української Держави, розвивало її економічний потенціал своїми природними багатствами і духовними надбаннями та сумлінно продовжує це робити в сьогоденні.
Але найбільшим скарбом міста були і залишаються його жителі – від малюка, що в колисці – до найповажнішого віком старійшини.
Я дякую всім і кожному, хто своєю працею розбудовує Державу і столицю нашого серця, єдності й патріотичного духу.
У цю серпневу пору найвищих національних свят уже багато років ми традиційно відзначаємо і Дні нашого коханого міста Долини.
То ж нині ми щиро радіємо новим звершенням та перемогам, дякуємо усім, хто своєю працею та здобутками, своїми ідеями, помислами та молитвами примножує славу та добро нашого міста, робить наше життя ще комфортнішим, безпечнішим та змістовнішим.
Низько вклоняємось тим, хто щоденно дбає про наше здоров’я та рятує наші життя і душі.
Пишаємось і цінуємо тих, хто виховує наше підростаюче покоління, дбаючи про силу, розум, кмітливість і патріотизм наших дітей.
Гордимося тими, хто далеко за межами нашої громади, а той Держави, примножує їх міць і славу.
Згадаймо ж разом нині у молитві тих, хто бачив Незалежну Україну тільки у своїх мріях, снах, сподіваннях, надії та боротьбі. Хто в тюрмах і концтаборах, в криївках і окопах, кував волю і долю Українській Державності, захищав до останнього подиху і захищає сьогодні наші села і міста від окупантів, загарбників та ворогів.
Помолімося за наших волелюбних захисників, князевих воїнів, вільних козаків, опришків, січових стрільців, повстанців, дисидентів, Небесну Сотню, воїнів на передовій, добровольців, волонтерів, медиків, капеланів.
Не забудьмо згадати в молитві і про наших прадідів, бо міцною є родина від батька й до сина.
Пам’ятаймо, що серед сподвижників Української Незалежності було багато громадян міста Долини і всієї Долинщини. Подякуймо за збережене. Примножуймо разом, те, що маємо, бо нема в нас часу на поразку, зневіру та опускання рук.
А є прагнення працювати, розвиватися, рости і перемагати!
І нехай допоможе нам у цьому Всевишній.
Слава Державному Прапору, Слава Україні, Героям Слава!
Міцній і квітни, дорога ненько-Україно, з величними державними святами та з іменинами Тебе, рідна Долино!
З повагою, шаною та вдячністю, –
Ваш міський голова Володимир ГАРАЗД
