Погодні умови, що склалися на цей час сприяють активному росту і розповсюдженню борщівника Сосновського, який за останні роки набуває поширення.
Дана культура дуже небезпечна, отруйна і дикоросла до 3-5 метрів висоти, товщиною стебла до
В 50-ті роки минулого століття дану культуру вирощували на корм (силос) для сільськогосподарських тварин. Його перестали вирощувати з дуже простої причини – запах ефірних речовин, які містяться в рослинах, передавався в молоко. Пити таке молоко люди відмовились. З часом борщівниик Сосновського почав поширюватись у вигляді здичавілої форми. З’ясувалось, що під час вегетації борщівник накопичує фотодинамічно активні органічні сполуки: кумарин та фурокумарин. Сік рослин, що потрапляє на шкіру людини з такими речовинами, під впливом сонячного світла (ультрафіолету) здатний підсилювати пігментацію, викликати дерматити у вигляді пухирів, які викликають неприємні больові відчуття. Такі пухирі з часом стають темними плямами, що сходять протягом 3-6 місяців.
Борщівниик Сосновського успішно проникає в природні екосистеми і найбільше поширений на узбіччях автомобільних та залізничних шляхів, польових доріг, каналів, ярів, на пустирях та сміттєзвалищах.
Оскільки борщівник є небезпечною рослиною та розмножується тільки за допомогою насіння боротися з ним потрібно комплексно: слід не допускати появи квітконосів, систематично проводити скошування, переорювання грунту, випасання худобою та підрізання товстих коренів на глибині 10-