Щороку для аграріїв надзвичайно важливим заходом весняного догляду озимих культур є підживлення посівів.
Основним елементом росту та розвитку озимих культур, який багато в чому й визначає продуктивність їх вирощування, є азот. Саме цей елемент живлення забезпечує повноцінний ріст кореневої системи та надземної маси, подовжує вегетаційний період, підвищує якість зерна.
Оскільки через особливості засвоєння та використання азоту всю необхідну його дозу неможливо внести восени, надзвичайно важливо вчасно забезпечити рослину азотом весною. Однак це не означає, що весь азот, що необхідний рослині після перезимівлі потрібно вносити за один раз. Набагато ефективнішим є розподіл підживлення на декілька етапів.
Спеціалісти управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області інформують: перше весняне підживлення слід проводити на початку відростання рослин, тобто у фазі весняного кущіння. Цей період можна назвати «критичним» щодо азоту. Адже в рослин відбувається інтенсивний ріст наземних вегетативних органів. Та основне те, що в конусі наростання закладаються важливі елементи продуктивності рослин: кількість бічних стебел, листя, а відповідно, й площа листкової поверхні та густота посіву.
Доза азоту для першого підживлення залежить від декількох факторів. Найбільш вагомим з них є стан посіву та час відновлення вегетації. Для зріджених посівів норму внесення треба збільшувати. Необхідно використовувати підживлення в розмірі 30-40 відсотків від загального обсягу потреби азоту на запланований урожай. Надлишок азоту теж небажаний, адже він може спричинити вилягання рослин у фазі трубкування.
Оптимальним періодом для першого підживлення озимих азотом є той час, коли вночі температура ще опускається нижче нуля, а вдень уже стабільно перевищує позначку у +5 °C.
Друге підживлення посівів озимини, яке ще називають продуктивним, проводиться у той момент, коли рослини входять у фазу виходу в трубку. Саме від правильності його проведення залежить майбутній урожай. Продуктивне підживлення дозволяє оптимізувати ріст бокових стебел, підвищити озерненість колоса та розвинути його продуктивність. Норма другого підживлення регулюється залежно від першого і становить зазвичай близько 60-70 відсотків від загального внесення.
Для посівів озимої пшениці на присадибних ділянках оптимальною нормою внесення азотного добрива (аміачна селітра) являється 20-25 кг на 10 соток внесених у два прийоми.
З метою отримання високого та стабільного врожаю, не варто зволікати з проведенням весняного підживлення.
