Мабуть, ви не раз, дорогі краяни, читали і чули про спортивну родину Лівач. Сьогодні познайомимось ближче з майстром спорту України міжнародного класу з вільної боротьби Оксаною Лівач.
Європа, Азія, Японія, Північна та Південна Америка…Оксана встигла побувати практично на всіх континентах, залишилися Австралія та Африка. Нагород і медалей не перерахувати. У її кімнаті – неймовірна кількість нагород з міжнародних змагань та колекція бейджів. Але Оксана вважає, що нагороди найцінніші тоді, коли їм радіють твої рідні. І найважливіше – це сім’я, родина і мрії, яких хочеться досягати і здійснювати.
В ці травневі дні юна чемпіонка святкувала день народження. З такої нагоди до неї завітали автор програми «Спортивна Долинщина», директор КЗ “Долинський міський центр культури, спорту та туризму” Долинської міської ради Святослав Димид та місцеві медійники. Розмова з журналістами була щирою, невимушеною і цікавою.
- Оксано, як живуть спортсмени в умовах карантину?
- Під час карантину намагаємось підтримувати форму. Кожного дня я зранку роблю зарядку. Потім основне тренування – пробіжки, крос на час, прискорення вгору – вибігаю на швидкість, відтак турнік, бруси, скакалка… Роблю все, що можна придумати вдома, адже в формі потрібно обов’язково себе тримати. Після карантину доведеться повертатись до нормального ритму, а це може виявитись дуже важко, якщо зайве розслаблятися. В соцмережах можете знайти багато моїх відео. Їх я знімаю для борців, молодих спортсменів, які займаються вдома. Вони звертаються із запитаннями, порадами, як краще займатись, які обрати вправи. Тому я записала загальне відео тренувань, щоб кожен міг переглянути та обрати корисне для себе.
Особисто для мене карантин це привід побути більше часу вдома. Вже не пригадую, коли востаннє могла стільки часу провести з батьками. Через часті роз’їзди мене не буває вдома. Тому зараз я дуже наситилась енергією спілкування з рідними, з природою рідного краю. Рада з того, що карантин пішов на користь для нас, і думаю, це дасть можливість надалі працювати з кращим ентузіазмом.
- Що порадиш прихильникам спорту, щоб не розлінуватись в домашніх умовах та ненавмисно не перейти у наступну вагову категорію?
- Щоранку я прокидаюсь з такою мотивацією, що сьогодні маю щось зробити. На кожен день я записую собі завдання, що я повинна встигнути. Тобто, ставлю ціль і йду до неї. Не має бути якогось лінивого відчуття, що я чогось не хочу робити зараз і відкладати. Часу немає, час обмежений, ми всі маємо працювати на максимум. Тому цей карантин, навпаки, має бути кожному на користь. У кожного є достатньо часу, щоб зробити те, що колись не встигали. Особисто для мене – це нова можливість проведення часу в користь. Найголовніше – не лінувались.
- Оксано, цього року заплановані важливі для Тебе змагання…
- Так… У травні повинен був відбутись Чемпіонат України, потім Міжнародний турнір у Польщі, і вже найголовніший старт спортсменів – Олімпійські ігри. Карантин змусив перенести всі ці події. Олімпійські ігри відбудуться наступного року, тому ліцензія, завойована мною на Чемпіонаті Світу у вересні зберігається, підготовка продовжується…
- Пригадуєш Твої найлегшу і найважчу перемоги?
- Будь-яка перемога дається важко. На кожен поєдинок ти налаштовуєшся, переживаєш, хочеш виграти. Найлегшою, мабуть, була перемога з суперницею, коли була перевага в 10:0, коли я чисто технічно її перемогла. Сутичок, де я перемагала з явною перевагою багато було. Щодо найважчих, то, мабуть, за третє місце на Чемпіонаті світу серед дорослих.
- Чи доводилось використовувати «нечисті» прийоми?
- Ні. Але були проти мене. Я стараюсь використовувати загальні правила боротьби. Тобто не створювати жодних провокацій. В боротьбі буває: смикають за коси, щипають, кусають дівчата. На мою думку, це пояснюється тим, що у них слабкий характер, якщо не мають чим перемогти – вдаються до такого. Якщо тренер помічає, що суперниця йде проти правил, тоді оголошується спеціальна перевірка, судді переглядають запис і можуть додати бал за те, що суперниця не правильно діяла.
- Якщо глянути далі у майбутнє: після двох Олімпійських ігор Оксана Лівач скаже собі «стоп», чи буде продовжувати спортивну діяльність далі?
- В мене така мрія, мета – після завершення кар’єри не покидати спорт та бути пов’язаною з ним. Є багато мрій, які я хочу втілити у життя, залишити свій слід в історії української боротьби. Можливо, вдасться створити свій клуб, побудувати свій зал, доносити до людей свою філософію, ділитись знаннями, вміннями, щоб той шлях, який я сьогодні долаю – був не даремно, і я могла передавати свій досвід.
Від редакції Вісника міської ради:
Дорога Оксанко! Ми також приєднуємось до всіх вітань. Пишаємося Твоїми досягненнями. Бажаємо чесних суперників, прихильної фортуни та підкорення нових спортивних висот, вдалих стартів і Олімпійських перемог!
