Спалювання зелених відходів є надзвичайно небезпечною для здоров’я людей, адже під час спалювання дим містить окиси азоту, чадний газ, важкі метали та інші небезпечні канцерогенні сполуки, спалювання зелених решток також несе чималу шкоду довкіллю. Горіння сухої трави призводить до пожеж, руйнує грунтовий покрив та знищує цілі екосистеми, частиною яких є безліч рослин, тварин та мікроорганізмів.
Що ж робити з зеленими залишками? Компостувати. Ця практика має чимало позитивних наслідків для громад та довкілля. По-перше, компостування зменшує обсяг відходів, що потрапляють на полігони. В середньому до 50% побутового сміття – це органічні відходи, які можуть бути перероблені в корисний компост, зменшуючи навантаження на звалища та скорочуючи потребу у створенні нових полігонів.
По-друге, компостування покращує якість ґрунтів та підтримує екосистеми. Отриманий компост збагачує землю поживними речовинами, підвищує її родючість, сприяє утриманню вологи, зменшує ерозію та необхідність у хімічних добривах, що позитивно впливає на довкілля.
По-третє, компостування допомагає скоротити викиди парникових газів. Розкладання органіки на полігонах створює метан – потужний парниковий газ. Натомість контрольоване компостування значно зменшує ці викиди та сприяє боротьбі зі змінами клімату.
По-четверте, компостування має економічні переваги. Воно дозволяє громадам знижувати витрати на вивезення та захоронення сміття, створює нові робочі місця, а також дає можливість продавати компост або використовувати його для озеленення та аграрних потреб, замінюючи дорогі добрива.
По-п’яте, компостування сприяє екологічній освіті та згуртуванню громади. Учасники програм компостування стають більш екологічно свідомими, активно залучаються до вирішення місцевих проблем, покращують санітарний стан своїх дворів та міст, а також підтримують розвиток культури роздільного збору відходів.
Таким чином, компостування є ефективним екологічним рішенням, що приносить комплексні екологічні, економічні та соціальні вигоди для громади, міста та країни загалом.
