В 2019 році в урочищі Знесіння проводилися дослідження з метою перевірки легенди, котра свого часу була занотована ченцем о. Теоклістом з монастиря отців Василіан. Нагадаємо, що цей монастир у ХІІ столітті знаходився на горі Знесіння, поруч з Долиною. На цю легенду опирається й інженер Фелікс П’єстрак у свої праці «Долинські солеварні. Монографічний нарис» [Feliks Piestrak. Szkic monograficzny salin dolinskich]. Ця праця була видана у Львові 1907 року.
В 2019 році в урочищі Знесіння проводилися дослідження з метою перевірки легенди, котра свого часу була занотована ченцем о. Теоклістом з монастиря отців Василіан. Нагадаємо, що цей монастир у ХІІ столітті знаходився на горі Знесіння, поруч з Долиною. На цю легенду опирається й інженер Фелікс П’єстрак у свої праці «Долинські солеварні. Монографічний нарис» [Feliks Piestrak. Szkic monograficzny salin dolinskich]. Ця праця була видана у Львові 1907 року.Згадані вище дослідження проводилися краєзнавцями Долинщини за підтримки Долинської міської ради та краєзнавчого музею «Бойківщина» ім. Тетяни та Омеляна Антоновичів. Консультантами були науковці Івано-Франківського Національного університету ім. Василя Стефаника.
В результаті досліджень було виявлено два майданчики. Перший, західний, розміром приблизно 100 на 200 метрів, дохристиянського періоду, де, за легендою, було знайдено соляні джерела та засновано Долину. Другий майданчик, розміром приблизно 80 на 50 метрів, – місцезнаходження згаданого в легенді монастиря.
На західному майданчику, на площі орієнтовно 0,5 га, виявлено городище (умовна назва Замок Андрійовича). На західний межі цього майданчика знаходяться залишки обгорілого дуба заввишки близько 2,5 метра й обводом 4 метри. Місцеві мешканці, в тому числі й Ігор Романишин, розповідають, що саме на цьому місці колись знаходився ще один, так би мовити – попередній, дуб. Можливо, саме на ньому встановили сплетену зі смерекового гілля фігуру барана з нав’юченими п’ятьма колодами, що повинні були символізувати п’ять топок солі. Нагадаємо, що за версією легенди, ця фігура була встановлена на спорудженій за наказом князя Андрійовича вежі. Як би там не було, кожна версія має право на життя, а п’ять топок солі донині є символом Долини.
Від городища (Замку Андрійовича) в південному напрямку в бік горба Копець розміщений поперечний оборонний вал, який переривається на дорозі біля Копця. Можна припустити, що саме там знаходилися Ворота, що разом з городищем і Копцем створювали оборонну систему з західного боку.
Що стосується назви горба – Копець, то Етимологічний словник-довідник (Мирослав Габарак. Назви гір і полонин Івано-Франківщини. Івано-Франківськ. Місто НВ. 2015 рік) подає інформацію про те, що власна назва Копець може означати земляний насип, могилу, горб. Враховуючи розташування, форму Копця, можна припустити, що тут було якесь поховання. Не виключено, що й того ж засновника Долини князя Андрійовича.
Другий майданчик розташований в східній частині урочища Знесіння. На його підвищеній ділянці було виявлено залишки погано збережених кам’яних фундаментів дерев’яної монастирської церкви розміром приблизно 14 на 10 метрів. На віддалі близько семи метрів від залишків церковного фундаменту виявлено кам’яні фундаменти келій монастиря, завширшки близько 2,5 метра. Вони тягнуться вздовж дороги й, очевидно, при потребі виконували оборонні функції.
У фундаційній грамоті Андрія Журавського Пациківському монастирю, виданій у Львові 1692 року, зокрема, сказано: поле Знесіння отримане від Йосифа Шумлянського, єпископа Львівського на підставі спадкового права й розташоване неподалік міста Долина (Ц.Д.І.А. України, м. Львів, ф. 7, оп. 1, спр. 146, арк. 605 – 611. Рукопис). З цього видно, що на той час монастир уже перестав існувати.
Таким чином, дослідження, проведені на території урочища Знесіння, опосередковано підтвердили правдивість деяких народних переказів. Зокрема, й правдивість легенди, зафіксованої в монастирському літописі про події, котрі призвели до появи на Підкарпатських теренах нового поселення – Долини.
Ігор СЕНЬКІВ,
краєзнавець.
