Вібраційна хвороба — професійне захворювання, викликане впливом вібрації. Вперше цю патологію описав Лоріга в 1911 p. як синдром «мертвих пальців» у каменетесів, а в 1955 p. вона одержала назву «вібраційна хвороба». Основним фактором, що призводить до розвитку захворювання, є вібрація.
Виділяють: локальну вібрацію, яка діє переважно на руки працюючого під час роботи із віброінструментом, загальну вібрацію, яка впливає на весь організм.
Локальна вібрація має місце при використанні робітниками.
пневматичних і електричних інструментів (відбійні, клепальні, рубальні молотки).
Вплив загальної вібрації спостерігається в разі перебування
робітника безпосередньо на установці, що вібрує (віброплатформи, автоматичні бетоноукладальники), а також у разі передачі вібрації від двигунів, машин, устаткування, що працюють, через підлогу.
Вираженість і час розвитку захворювання визначаються зоною частот і кількістю коливальної енергії, що передається тілу людини або його обмеженій частині, а також факторами, що сприяють розвитку вібраційної хвороби:
вимушеним положенням тіла, охолодженням, шумом.
Серед професійних захворювань вібраційна хвороба все ще займає ведуче місце і частіше всього зустрічається у тих, хто працює в металообробній, машинобудівній, металургійний, будівельний, у сільському господарстві, на транспорті і в багатьох інших галузях народного господарства.
Профілактика вібраційної хвороби зводиться до зниження негативного впливу вібрації на організм людини (впровадження відповідних санітарно-технічних заходів на підприємствах), диспансерного медичного нагляду за працівниками та організацію на виробництвах лікувально-профілактичних установ.
Щоби визначити чи є перевищення вібрації у виробничих приміщеннях необхідно проводити лабораторно – інструментальні заміри.
Такі дослідження проведуть фахівці санітарно-гігієнічної лабораторії Долинського відділу Калуського районного відділу ДУ «Івано-Франкський ОЦКП МОЗ» за адресою м.Долина, вул.Облски,133.
Фельдшер-лаборант
санітарно-гігієнічної лабораторії Галина ГОВБАН
