26 квітня цього року минає 34 роки з часу Чорнобильської катастрофи. Ця трагічна подія забрала тисячі жертв і чорним мороком оповила Україну і світ. Мабуть, немає жодного з мільйонів колишніх громадян СРСР, хто б не знав та не пам’ятав цього слова, що навіки стало синонімом трагедії: Чорнобиль.
Серед ліквідаторів катастрофи були багато жителів нашого рідного міста і краю. На жаль, смертоносний атом став причиною передчасної хвороби і смерті ліквідаторів катастрофи. У молитві вшануймо пам’ять про тих, хто у засвітах…
Маємо пам’ятати уроки Чорнобиля. Маємо пам’ятати про дисципліну порядок, організованість. Задуматися, зробити висновки, щоб це минуле не повернулося ніколи.
В ці квітневі дні Чорнобиль знову в димі пожеж. Її гасять пожежники зі всієї України. Минулого тижня приборкувати вогняну стихію пожеж вирушила бригада рятувальників з Долини. Вони впоралися зі своїм бойовим завданням і перемога на боці всього живого.
Кожному зі нас варто усвідомити, що людині, ким би вона не була, потрібно відчувати відповідальність не лише за сьогоднішній день, а й завтрашній.
6 квітня 1986 року о 1 год. 23 хв. на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався потужний хімічний вибух, який спричинив руйнування частини реакторного блоку і машинного залу.
Внаслідок вибуху виникла пожежа, яка перекинулася на дах третього енергоблоку. Майже одразу на місце аварії приїхали пожежники. Вогонь гасили до 5 години ранку. Проте, у середині самого четвертого блоку його вдалося ліквідувати лише 10 травня, коли більша частина графіту згоріла.
Після вибуху та пожежі утворилася радіоактивна хмара, яка накрила не лише території сучасної України, Білорусі та Росії, але й території багатьох європейських країн – Швеції, Австрії, Норвегії, Німеччини, Фінляндії, Греції, Румунії, Словенії, Литви, Латвії. За Міжнародною шкалою ядерних подій (INES) цю аварію класифікували за найвищим – сьомим рівнем небезпеки.
Від самого початку Москва та керівництво УРСР приховували факт аварії та наслідки екологічної катастрофи. Першою про підвищення рівня радіації повідомила Швеція. Лише 28 квітня в СРСР з’явилося перше офіційне повідомлення.
У перші дні після аварії було евакуйоване населення 10-кілометрової зони, надалі зону евакуації розширили до 30 кілометрів. Загалом в Україні радіоактивно забрудненими стали 2293 населених пунктів, у яких на кінець вісімдесятих років минулого сторіччя мешкало понад 2,6 млн осіб. В результаті цієї катастрофи з сільськогосподарського користування було виведено понад 5 млн га земель.
Задля запобігання розповсюдженню радіації наприкінці 1986 року зруйнований реактор накрили спеціальним «саркофагом». За оцінками спеціалістів, під ним залишилося близько 95% палива, яке було в реакторі на момент аварії, а також значна кількість радіоактивних речовин, які складаються із залишків зруйнованого реактора. З міркувань безпеки 15 грудня 2000 року роботу Чорнобильської АЕС було припинено. Водночас об’єкт «Укриття», зведений у 1986 році, поступово руйнувався.
Україна звернулася до міжнародної спільноти щодо проведення конкурсу проектів із перетворення об’єкта «Укриття». У 2004 році було проведено тендер на проектування і спорудження нового «саркофагу» – Нового безпечного конфайнмента. Цей проект повністю профінансовано Європейським банком реконструкції та розвитку: кошти на будівництво, а це близько 1,5 млрд. Євро, надали 40 країн-донорів. Зрештою, 10 серпня 2007 року був підписаний Контракт щодо будівництва НБК, а 29 жовтня 2007 року почалися роботи. До робіт були залучені найкращі українські та зарубіжні фахівці.
29 листопада 2016 року Арку НБК було насунуто на об’єкт «Укриття». Нині Новий безпечний конфайнмент над зруйнованим енергоблоком Чорнобильської АЕС готують до введення в експлуатацію. Надалі будуть роботи з демонтажу нестабільних конструкцій об’єкту «Укриття». За задумом проектувальників, нова споруда зможе вирішити проблему, як мінімум, на сто років, хоча ліквідувати станцію планують у 2065 році.
Першоджерело: сайт УКРІНФОРМ
https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2689606-sogodni-33-ricnica-cornobilskoi-katastrofi.html
