У всі роки своєї славної історії Долина вирізнялася неповторністю. А 13 травня минуло вже 13 років відтоді, як долиняни разом з міським головою Володимиром Гараздом творять сучасне самобутнє обличчя міста нафтовиків. Своєрідною «візитівкою» Долини є сфера енергоефективності, вельми актуальна нині, а успіхи міста в ній чи не найкращі в Україні: залучено найбільше зовнішніх інвестицій на душу населення. Міський голова увійшов до топової п’ятірки мерів-інноваторів у державі, а проект утеплення багатоповерхових будинків, який завдяки старанням і праці усієї команди міської ради, яку Володимир Гаразд називає сильною, добігає завершення, став своєрідним вінцем десятирічного господарювання.
– Володимире Степановичу, утеплення багатоповерхових будинків стало вже трендом міста Долини?
– Завершення цього проекту, який ми розпочали 2016 року, я б означив, образно кажучи, «вишенькою на торті» – Долина домоглася утеплення 30 відсотків багатоповерхових житлових будинків. Це третина населення «Нової Долини» – до 5 тисяч людей охоплено проектом. Жодне місто України не може похвалитися чимось схожим. Так, нині це «візитівка» нашої господарської діяльності. До нас приїжджали і приїжджають багато різних делегацій – з малих і великих міст, з новостворених ОТГ, щоб запозичити досвід. Їх головно цікавить, як ми реалізували програму в частині комунікації з жителями міста. Адже там немає одного господаря, а у кожного співвласника – своє бачення розвитку будинку. Тож наш досвід насправді цікавий, і маємо чим пишатися. Проект наразі ще не завершено. Недавно нам надійшли фінансові залишки у рамках угоди проекту, тож цього року утеплимо у місті ще дві багатоповерхівки. Отже, нам вдалося залучити у сферу енергоеофективності понад мільйон євро інвестицій. Сума потужна – це як один бюджет розвитку нашого міста. І долиняни це відчули. Передусім у платіжках за газ, а також – у комфорті взимку і влітку, у зростанні вартості їхнього житла, термінів амортизації, зовнішньому вигляді будинків і т. ін. Звісно, значно знизився рівень заборгованості в оплаті за комунальні послуги, бо ж будинки-«боржники» не могли взяти участь у проекті з утеплення. Та найголовніше для міста – маємо інших людей. Адже ті люди, які пройшли через програму і всі її виклики, зокрема взяли участь у співфінансуванні, змінилися – стали небайдужими і відповідальними. Тож впроваджувати інші проекти тепер значно простіше.
– А що плануєте?
– Ми досить високо підняли планку здорових інтересів людей. І долинян дуже цікавлять наступні проекти. Сьогодні ми шукаємо кошти у Держбюджеті, зокрема у програмі Фонду енергоефективності, яку недавно презентували і розпочали на рівні держави у тестовому режимі. У нас була куратор цього державного проекту нардеп Альона Бабак. Тож окрилює те, що незабаром люди зможуть взяти участь у його реалізації. Проект має різні фінансові джерела, зокрема і європейські. Місто підтримуватиме такі проекти. На мою думку, якщо ця програма успішно запрацює, то за десять років Долина може бути повністю термомодернізована. Саме завдяки впровадженню програми з енергозбереження мене й означили у п’ятірці топових мерів-інноваторів України. Це велика честь для мене, Долини і всієї команди, яка реалізувала проект. Адже тими роками навіть держава ще не мала готових рішень чи взірців для реалізації таких ідей. Все ми зробили завдяки колективному мозковому штурму керівництва міста, місцевих експертів та ін.
Але життя міста не обмежується енергоефективністю. Сьогодні ми спрямовуємо всі свої зусилля і на поліпшення дорожньо-транспортної інфраструктури. Три-чотири роки тому почали цю сферу активно інвестувати, і відтоді впорядкували до 95 відсотків прибудинкових територій, заїздів, під’їздів тощо. Провели заміну водогонів, каналізацій і т. ін. До речі, у мене вже язик не повертається історичну частину міста називати «Стара Долина», тому що сьогодні вона виглядає краще, ніж «Нова Долина». Колосальні капіталовкладення. Вперше в історії центральну частину цього мікрорайону буде каналізовано. Досі ж усе було на септиках. Навіть світлої пам’яті Омелян Антонович свого часу описував, які там витали запахи, коли пригрівало сонце. За два-три роки історичну частину міста буде цілковито оновлено. Дуже важливо, щоби працювала економіка. Бо це робочі місця, податки і відповідно – надходження до бюджету. Не за помахом чарівної палички живе і розвивається будь-яке місто, а залежно від доходів, які генерують міські підприємства і підприємці. Тож для мене стрижневе питання – підтримувати нафтогазову сферу, швейну промисловість, харчову, деревообробну, будівельну тощо, тобто ті сектори, які працюють і де зайнята більшість людей. Колись нафтогазовий сектор становив майже 90 відсотків промисловості, та сьогодні мені приємно, що зростає питома вага і малого та середнього бізнесу. Платежі з єдиного податку свідчать, що динаміка шалена, а ділова активність зростає. Тож, звичайно, одним із головних пріоритетів є розвиток тих сфер, які можуть дати нове життя місту. Працюємо зокрема над створенням індустріального парку, щоб залучити нових інвесторів в економіку, а також – над розвитком бальнеології і туризму. Ми вже на завершальному етапі отримання у власність колишньої солеварні з унікальним родовищем ропи. Єдина перешкода – байдужість держави до цієї тематики. Із 2015 року ми подавали матеріали у Фонд регіонального розвитку з найкращими експертними висновками, але далі все затихало. Ми ж маємо шикарний проект для створення бальнеологічного комплексу на базі давньої котельні у центрі Долини. Це було б дуже показово для приходу інвесторів. І було би добре, якби Фонд держмайна і Міністерство агропромислового комплексу передали нам солеварню в оренду бодай на 25 років. Б’ємося над цим уже 10 років. Є надія, що у вересні таки дочекаємося цього. Відтак будемо створювати Долинський центр спадщини на базі унікальної історії соляних родовищ. Добрий знак, що сучасне керівництво нафтогазового сектору зупинило процес спаду видобутку. Навіть є хороші прогнози до зростання. Але ми повинні в економіці створювати і нові галузі, щоб доходи міста зростали. Тоді буде добра медицина, ліпше розвиватиметься школа і т. ін. Люди ж оцінюють рівень життя передусім через комунальні, муніципальні і комерційні послуги. Вони хочуть бачити прибрані й освітлені вулиці, комфортні маршрутки, добрі дороги і т. ін. Тож економіка – не самоціль, а інструмент для фінансового підґрунтя розвитку міста і поліпшення якості життя людей. У місті є п’ять дошкільних навчальних закладів, згодом буде шість. В останні роки ми відчутно наростили капіталовкладення у дошкільну освіту. А ще місто має на балансі сім шкіл. Всі вони сьогодні – ліцеї. Після створення ОТГ у полі нашої уваги вони також залишаться. Ми з собою нічого не заберемо. Все робиться для нащадків, і якість освіти дітей для державних і долинських чиновників має бути пріоритетом.
– Чи готова Долина до децентралізації? Що очікуєте від створення ОТГ?
– Долина готова, бо має добру фінансову базу. А попередні розрахунки показують, що це буде фінансово спроможна громада. На цьому етапі вирішили об’єднатися з містом чотири сільські ради – загалом сім громад: села Грабів, Крива і Лоп’янка Рожнятівського району, Мала Тур’я, Солуків, Якубів, Діброва і місто Долина. Але у 2020 році згідно з перспективним планом буде велике об’єднання – 23 громади із 56 тисячами жителів. А 30 червня будуть вибори голови ОТГ. Створення Долинської ОТГ – це проект, яким я займався упродовж кількох останніх років, і нам вдалося його реалізувати попри величезний спротив, головно – районного керівництва. Ми ж орієнтуємося не на потреби керівництва, а людей. І тому всі бар’єри подолали. Це крок вперед для всіх громад і міста Долини зокрема. Разом ми стаємо цікавішими для інвесторів. Є ж різниця – з одним господарем мати справу чи з трьома? Від створення ОТГ виграють і місто, і всі села, які об’єдналися.
– Що вважаєте своїм найбільшим розчаруванням як міський голова?
– Я нечасто над цим задумувався. Наша команда і справді молода: середній вік – 37 років. Це добре. Їхньою роботою загалом задоволений. Порівняймо таке. 2014 року ми мали до 1,5 млн. грн. інвестицій на рік, 2015-го – 20 млн., 2016-го – 30 млн., а 2017-го – 40 млн. грн. Зрештою, і я свого часу став міським головою у 40 років. Мені не соромно дивитися людям в очі, бо зробили ми для міста багато. У всіх сферах. Думаю, що наша команда має добрі шанси на виборах в ОТГ. Хоч мене мучить думка, що зростає відплив добрих кадрів, і нам дуже важко з цим боротися й належно конкурувати. Цей виклик дуже серйозний. А для комунальних підприємств малих міст – особливо. Найбільшим моїм розчаруванням упродовж двох останніх років була позиція районного керівництва. Вони, образно кажучи, постійно «залазили в кишеню міста» і недофінансовували дошкільну освіту. 7 млн. – торік, а 10 млн. – нинішнього.
Спочатку я намагався знайти з ними спільну мову. Ми навіть реалізували разом низку проектів з благоустрою. Та щойно місто заявило про наміри створювати ОТГ – все круто змінилося і почалася війна. Було дуже складно. Довелося навіть апелювати до керівництва держави.
– А в чому, Володимире Степановичу, на Ваш погляд, неповторність Долини?
– Щонайперше – в людях, у тих, з ким працюю і кому довіряю. І особливу увагу я приділяю саме підбору кадрів. Маю досить великий управлінський досвід. За 13 років нам вдалося привести багато молодих людей, хороших фахівців і патріотів міста. Ми їх постійно відправляли на навчання. Бо для сильної команди нема перешкод. Наша команда – моя найбільша гордість і неповторність. Я пишаюся тими, хто поряд, у спільній праці на благо Долини. Звичайно, Долина неповторна і своїм авторитетом на різних рівнях – від регіонального до міжнародного.
Бесіду провадив Ігор ЛАЗОРИШИН
газета “Галичина” / galychyna.if.ua 31 травня — 6 червня 2019 року / № 23(5480), с. 8.
