РІШЕННЯ
Від 17.08.2017. № 803-29/2017
м. Долина
Про присвоєння відзнаки міста Долини
«Орден імені Кардинала Мирослава-Івана Любачівського»
Враховуючи вагомий особистий внесок у відродження та розвиток духовності, патріотичного та культурно-просвітницького виховання молоді, відповідно до Положення «Про відзнаку міста Долини «Орден імені Кардинала Мирослава-Івана Любачівського» затвердженого рішенням міської ради від 05.06.2014. № 1577-47/2014, керуючись Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, міська рада
В И Р І Ш И Л А :
1.Затвердити протокол лічильної комісії про присвоєння відзнаки міста Долини «Орден імені Кардинала Мирослава-Івана Любачівського» (додається).
2.Присвоїти відзнаку міста Долини «Орден імені Кардинала Мирослава-Івана Любачівського»:
-отцю Дам’яну Кастрану – ігумену Гошівського Василіянського монастиря (2007-2016 рр.);
-отцю Зореславу-Івану Котовичу – декану Долинського деканату УГКЦ;
-отцю Богдану Тисяку – настоятелю церкви «Святого апостола Андрія Первозванного».
3.Інформацію про відзначення опублікувати у «Віснику міської ради» тижневика «Добра справа» та на сайті міської ради.
Міський голова Володимир Гаразд
Додаток 1 до рішення міської ради
від 17.08.2017. № 803-29/2017
отець Дам’ян Зиновій
Кастран
(28.08.1965)
Народився отець Дам’ян 28 серпня 1965 р. в с. Семигинів Стрийського району Львівської області.
Закінчивши школу, поступив у Львівський політехнічний інститут на факультет архітектури, який закінчив у 1986 р.
До монастиря вступив у травні 1987 року.
Вступив у підпільну семінарію.
В 1990 році був освячений Софроном Дмитерком в с. Малихів на Львівщині. У лютому, цього ж року, його направляють в Гошівський монастир на 3 місяці, а з травня – на три місяці у м.Золочів.
У 1991 році їде в Рим на студію. Згодом, в у церкву святого Андрія м. Львів.
У 1991 році отця Дам’яна направляють в монастир, що у Львівській області в с. Підгірці.
В 1993 році його призначають у м.Червоноград ігуменом в монастир.
У 1994 році йде на два роки в монастир Крехів.
У 1996 році їде в Рим на капітулу. В цьому ж році отця Дам’яна направляють ігуменом у Крехів, де він перебуває до 2000 року.
З 2000 по 2004 рік – головний економ цілої провінції.
У 2004-2005 роках ігумен в монастирі м.Львів.
У 2005 р. покликаний Блаженнішим Любомиром Гузаром до Києва, де до 2007 року був відповідальний за будівництво Патріаршого Собору і економом Київської Архиєпархії.
У 2007-2016 рр. отець Дам’ян Кастран ігумен Гошівського монастиря оо. Василіян ЧСВВ, одного із найвеличніших релігійних та історико-архітектурних святинь Західної України. Його щорічно відвідує кілька мільйонів прочан з різних країн. За цих 10 років Гошівський монастир став ще більш привабливим як для прочан так і для туристів. Сьогодні, вражає своєю красою не лише сама будівля монастиря, але й двір. На великій території розташовані охайні й миловидні церковні лавки, дім паломника, дзвіниця та інші будівлі, які сполучають доріжки з квітів.
1 липня 2009 року, під час загальної аудієнції на площі Святого Петра у Ватикані, Святішому Отцеві Венедиктові XVI о. Дам’ян Кастран подарував копію Гошівської чудотворної ікони Матері Божої. Вселенський Архиєрей поблагословив золоті корони для ікони, перед якою і зараз моляться тисячі паломників Ясної Гори. Коронація ікони відбулася 28 серпня 2009 року, у празник Успіння Пресвятої Богородиці.
Отець Дем`ян Кастран доклав максимум зусиль для створення в Гошівському монастирі другого в Україні карильйону. Дотепер почути мелодійний дзвін можна було лише з дзвіниці Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві. Дзвони для гошівського карильйону відливали в Бельгії. Для їх виготовлення використали 18 складників, основними з яких є мідь та цинк. 5 серпня 2013 року Глава УГКЦ Блаженніший Святослав (Шевчук), перебуваючи на урочистостях з нагоди 276-тої річниці перенесення чудотворної ікони Гошівської Матері Божої до монастиря, після Архієрейської Святої Літургії освятив 33 нових дзвони.
Додаток 2 до рішення міської ради
від 17.08.2017. № 803-29/2017
Зореслав-Іван
Котович
(06.07.1968)
Народився у Раневичах Дрогобицького району на Львівщині в побожній, національно-патріотичній сім”ї. У часи тотальної заборони в його родині, у хаті хресної мами була підпільна церква, де багато чим ризикуючи відправляв отець Іван Сокіл Службу Божу, хрестини, звичайно, за наглухо заштореними вікнами, у глибокій таємниці. А днями він пас худобу у колгоспі, багато читав, вів власні щоденники, мав дар до передбачень, які часто справджувались. Його слова стали й твердженням того, що в родині Зореслава Котовича має бути священик, який продовжить його служіння Богові.
З маленького Зореслав багато знав про релігію, історію України ,- і те, що можна, і те, що не можна було. З трьохрічного віку він ходив зі старшими до церкви, знав молитви. А також від маленького грав на сцені, практично жив у театральних українських постановках батька-матері, вивчав українських князів, гетьманів, захоплювався козаками, опришками.
Після школи його першою вищою освітою став філологічний факультет Дрогобицького педінституту, в якій студіював у 1984-1988 роках. Тоді це була чотирирічка. Далі, перервою стала служба у війську. Завершуючи останній курс навчання він паралельно багато подорожував з нашим самодіяльним студентським театром, який славився своєю програмою і можливостями. Його очолював і розвивав, до речі, батько Зореслава – заслужений працівник культури України. З аматорського колективу він вивів його у досить відомий, високо оцінюваний, якому присвоїли згодом звання Народного. А перебуваючи на Рожнятівщині при освяченні символічних могил січовим стрільцям, о. Зореслав познайомився з отцем УГКЦ Ярославом Жовніровичем, який відіграв важливу роль в формуванні його світогляду й життєвого вибору. Пізніше вступив до Івано-Франківського теологічно-катехитичного інституту.
По завершенні навчання о. Зореслава було скеровано на парафію до Нижнього Струтина Рожнятівського району. Перша його служба Богу і церковній громаді. Перша – і на сімнадцять років.
В 2011 році отець Зореслав призначений деканом Долинського деканату УГКЦ. Новий колектив священиків Долинського деканату сприйняв отця Зореслава дуже позитивно. Побажання отця Зореслава: «Перш за все хочеться зміцнювати співпрацю й прихильність віруючих до церкви, проводити обнови Святого Духа, реколекції, священичі місії з метою зміцнення нашої віри, підвищення престижу святої Церкви.»
Додаток 3 до рішення міської ради
від 17.08.2017. № 803-29/2017
отець Богдан
Тисяк
(15.10.1958)
Народився отець Богдан 15 жовтня 1958 року.
1976-1981рр. навчався в Стаханівському філіалі Комунарського гірничо-металургійного інституту по спеціальності електро-енергетик.
В 1981-1983 рр. служив в армії.
У період 1992-1997 рр. навчався в Івано-Франківському Теологічно-катехитичному інституті за спеціальністю «Богослов’я».
В 1997 р. висвячений на священика. 1997-1999 служив у «Церкві Серця Ісуса і Серця Марії» м. Долина
У 1999р. отець Богдан призначений священнослужителем в с. Мала Тур’я, церкви «Покладення чесної ризи Пресвятої Богородиці» та с. Княжолука, церква «Св. Вмч. Димитрія».
8 листопада 2011 року, на свято Димитрія Мироточця, в с. Княжолука було освячено дзвіницю та запрестольну різьблену ікону. За плідну працю для добра Церкви, за будівництво двох церков (у с. Княжолука і Мала Тур’я) та дзвіниці парох о. Богдан Тисяк був удостоєний високої нагороди – нагрудного хреста з прикрасами.
Отець Богдан вже 20 років викладає Християнську етику у Долинському природно-математичному ліцеї.
Учасник священичного естрадного гурту «Кайрос» (соло-гітара, вокал).
У 2014р. призначений парохом і по даний час опікується завершенням будівництва церкви «Св. Ап. Андрія Первозванного», що по проспекту Незалежності в м. Долина.