Про присвоєння відзнаки «За заслуги перед містом Долина»

РІШЕННЯ

Від 24.08.2012. № 788-22/2012
м. Долина

Про присвоєння відзнаки «За заслуги перед містом Долина»


Враховуючи значні особисті заслуги та вагомий вклад у соціально-економічний, науково-освітній розвиток міста Долини, активну участь у справі відновлення та збереження надбань національної культури, відповідно до Положення про відзнаку «За заслуги перед містом Долина» затвердженого рішенням міської ради від 04.09.2011. № 318-9/2011, керуючись Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, міська рада

В И Р І Ш И Л А :

1. Присвоїти відзнаку «За заслуги перед містом Долина»:

– Любко Роману Володимировичу – освітянину з п’ятдесятирічним стажем, краєзнавцю, поету, активісту громадського життя міста та району;
– Костур Зоряні Василівні – депутату міської ради п’яти скликань, активісту громадського життя міста.
– Мисьовичу Роману Васильовичу – видатному нафтовику, науковцю, активісту українського національного відродження.

2. Інформацію про відзначених громадян опублікувати у «Віснику міської ради» тижневика «Добра справа» та на сайті міської ради.




Міський голова Володимир Гаразд

Додаток 1 до рішення міської ради

від 24.08.2012. № 788-22/2012

Роман Володимирович

Любко

(19.08.1935)

Любко Роман, син Володимира народився 19 серпня 1935 року в с.Вишнів Рогатинського району, Івано-Франківської області в родині священника.
В 1954 році Роман Володимирович закінчив Вишнівську середню школу, Букачівського р-ну, Станіславівської області. В цьому ж таки році, пішов на службу в збройні сили СРСР і служив в радіотехнічних військах протиповітряної оборони з 1954 року по листопад 1957 року.
Після армії влаштувався на роботу в Дніпродзержинський металургійний завод. Працював металургом до весни 1958 року. Поступив у Львівський Державний інститут фізичної культури в якому навчався з 1958 року по 1962 рік.
Після закінчення інституту, розпочалася півстолітня вчительська дорога Романа Любка. Спочатку його направили вчителем фізкультури у Снятинську середню школу-інтернат, а потім була робота в Долинській середній школі-інтернат та Долинській середній школі № 4, а потім знову праця в Долинській школі-інтернат. Він працював вчителем військової підготовки і одночасно вчителем фізкультури.
Так як Роман Любко був офіцером запасу, він самотужки зробив взірцевий військовий кабінет. Два роки його вихованці були призерами в обласній військовій грі «Зірниця».
Роман Володимирович із натхненням займався шкільним туризмом. Його вихованці перемагали в районних та обласних змаганнях. Любко був другим тренером в команді, яка в м. Сколе Львівської області зайняла перше місце серед команд республік, Москви і Ленінграда, а згодом. Міністерство освіти України, вирішило, щоб команда Долинської школи-інтернату виступила на першість Союзу в Білорусії де долиняни зайняли друге після Білорусії місце і були нагороджені медалями і грамотами.
За час роботи на посаді військового керівника в Долинській школі-інтернаті, Роман Володимирович Любко брав участь в районних та обласних семінарах. Займався громадською діяльністю, став членом Спілки офіцерів України, виступав на мітингах, за що був нагороджений «Хрестом за заслугу», а також «Хрестом ім.Романа Шухевича».
Пройшовши курси з підвищення кваліфікації військового керівника, йому було присвоєно звання «Старший військовий керівник».
В 2005 році, Роман Володимирович Любко вийшов на пенсію, але і сьогодні він продовжує бути керівником шахового гуртка при Долинському Будинку дитячої та юнацької творчості.
Творча активність сімдесятирічного відмінника шкільного туризму, керівника шахового гуртка просто вражає. Адже, окрім цього, пан Роман знаходить час і для пісні. Багато років поспіль він є учасником хорової капели «Верховина» і церковного хору церкви Різдва Богородиці у старій частині міста.
Роман Володимирович займається літературною творчістю.
«П’ятдесят років проведених серед дітей, не минули для Романа Володимировича Любка намарне. Саме від них він набрався тих рис, які стали визначальними для його віршів – безпосередності, щирості, відвертості. А ще віршам пана Романа притаманна безмежна закоханість у життя. Він, наче дитина, захоплюється всім, що оточує його, і з такою ж дитячою неприхованою відвертістю ненавидить усе те, що заважає українцям жити…»

(Петро Магур – літературознавець, член Національної спілки журналістів України)

В доробку Романа Любка є п’ять поетичних збірок: «Силою молитви» (2004), «На скрижалях добра і любові» (2007), «Задля гармонії життя» (2008), «Поклик душі і серця» (2011), «Шляхом озоріння» (2011).
Крім того, він є учасником.

Я, інтернатовець до кості

Я Долинянин вже давно,

Живу без зависті та злості

І роблю людям лиш добро

Я полюбив це місто щиро,

Долинські села, бойківчан,

Карпатські гори і властиво,

Усіх без винятку краян.

Я, українець є до крові

Це повторяю кожен раз,

Україна в моїм слові

В душі і в серці без образ

Для мене вартість Українства

Є найдорожча у житті,

Бо в ньому дух є материнства

Рідна мова і пісні

А сила віри і любові

Врятує нас, бо з нами Бог,

Будем щасливі і здорові

В житті від власних перемог

Роман Любко

Додаток 2 до рішення міської ради

від 24.08.2012. № 788-22/2012

Зоряна Василівна

Костур

(19.08.1940)

Зоряна Василівна Костур народилася в 1940 році в селищі Перегінськ Рожнятівського району в сім’ї нафтовика. Навчалася в школі с.Ріпне, де після об’єднання всіх нафтових дільниць утворився нафтопромисел № 6. Школу закінчила з грамотою і поступила в Дрогобицький нафтовий технікум.
В 1957 році після закінчення технікуму Зоряна Василівна була направлена на роботу в Долинський нафтопромисел. Працювала на різних посадах: замірником нафти і газу, техніком по дослідженню нафтових свердловин, техніком-геологом.
В 1966 році Зоряна Василівна Костур закінчила Івано-Франківський інститут нафти і газу де і одержала професію інженера-геолога.
Зоряна Костур постійно працювала в нафтопромислі, який згодом був перейменований в нафтопромислове управління, у відділі розробки та геології геологом І категорії. За роки праці в нафтовій галузі Вона зарекомендувала себе, як висококваліфікований спеціаліст, хороший наставник та порадник для молоді.
Зоряна Василівна палка прихильниця і пропагандист української музичної культури. Вона довший час приймала участь в художній самодіяльності. Дуже любить пісню, співала в хорі «Горицвіт». Хор «Горицвіт» з пропагандою української пісні побував в Прибалтиці, на Кольському півострові, в Новгороді, в Криму та за кордоном. Хор був постійним учасником урочистих свят в Каневі на могилі Великого Кобзаря.
Зоряна Василівна Костур депутат міської ради п’яти скликань. Вперше депутатом міської ради була обрана в 1990 році. Була постійним членом соціальної комісії, а потім і її головою. За час виконання депутатських повноважень Зоряна Василівна зарекомендувала себе відповідальною, доброзичливою у спілкуванні ввічлива, уважна, завжди користувалася повагою в депутатів та жителів міста.