РІШЕННЯ
Від 17.08.2017. № 802-29/2017
м. Долина
Про присвоєння відзнаки
«За заслуги перед містом Долина»
Враховуючи значні особисті заслуги жителів м.Долина Олійника Василя Васильовича та громадянина Янковського Степана Степановича, відповідно до Положення про відзнаку «За заслуги перед містом Долина» затвердженого рішенням міської ради від 04.09.2011. № 318-9/2011 із змінами від 25.07.2014 № 1669-49/2014, керуючись Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, міська рада
В И Р І Ш И Л А:
1.Затвердити протокол лічильної комісії про присвоєння звання «За заслуги перед містом Долина» (додається).
2.Присвоїти відзнаку «За заслуги перед містом Долина»:
-Василю Васильовичу Олійнику – багаторічному голові районної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта», члену спілки письменників України (посмертно);
– Степану Степановичу Янковському – активному громадському діячу, почесному голові районної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта».
3.Інформацію про відзначених громадян опублікувати у «Віснику міської ради» тижневика «Добра справа» та на сайті міської ради.
Міський голова Володимир Гаразд
Додаток 1 до рішення міської ради
від 17.08.2017. № 802-29/2017
Василь Васильович
ОЛІЙНИК
(05.02.1948 – 06.02.2016)
Олійник Василь Васильович народився 5 лютого 1948 року в селі Сівка Калуська, Калуського району, Івано-Франківської області. Після закінчення восьмирічної школи навчався в Калуському професійно-технічному училищі №15, працював на будівництві Калуського хіміко-металургійного комбінату робітником, інженером, а згодом – в одному з цехів багатогалузевого підприємства-гіганта. Працю на виробництві поєднував з навчанням у вечірній школі робітничої молоді.
Ще зі шкільних років В.В.Олійник співпрацював з пресою. На сторінках районної та обласних газет друкувалися його вірші, замітки, розповіді про товаришів по роботі, рідне село…
У 1977-83 роках навчався на заочному відділенні факультету журналістики Львівського державного університету ім. Івана Франка. Як активного дописувача його було запрошено на роботу в редакцію районної газети «Червона Долина», а згодом (1990р.) в редакцію газети «Громадський голос» (тепер «Свіча»). На журналістській ниві пройшов шлях від старшого літ. працівника до в.о. редактора часопису «Свіча». Газетній справі він віддав тридцять п’ять років сумлінної творчої праці.
Долина стала благодатною землею для розвитку творчості і дозрівання літературних плодів Василя Васильовича. Жодне масштабне свято в нашому місті, жоден культурно-мистецький захід не відбувалися без його участі. Він любив Долину, милувався її ошатними вулицями, вона стала йому рідною і затишною домівкою. Тож закономірним і знаковим стало те, що в оголошеному міською радою конкурсі на кращий текст гімну міста, перемогу здобув саме вірш Василя Олійника. Покладений на музику Богдана Погонича, він щороку звучить на урочистостях міста у виконанні хору педагогічних працівників Долинщини «Елегія», яким керує Володимир Кіндра.
Василь Олійник – автор книг поезій «Стремено», «Гармонія площин», «Толока», «Княгиня», «Крижма», «Понад шляхами сивими», «Крихтини для голуба», «В нашім домі новина», «Йордань-вода».
Василь Васильович та Олесь Дяк впорядкували і видали «Антологію краю», в якій зібрано творчу спадщину літераторів Долинщини та Болехівщини.
Твори учасників свята ліричної Франкової поезії в Лолині зібрано і впорядковано Василем Васильовичем у два збірники: «Столиця Франкового серця» і «З горіха зерня».
Друкувався в газетах «Світ молоді», «Прикарпатська правда», «Галичина», «Вісті Бойківщини», «Дзвони Підгір’я», «Вісник президента», «Галицька Просвіта», «Літературна Україна», журналах «Перевал», «Ранок», «Буковинському журналі» та інших виданнях…
Майже десяток років Василь Васильович очолював Долинську районну організацію Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка. Цю почесну місію він виконував гідно і натхненно, організовував цікаві зустрічі, урочисте відзначення національних свят, величних дат відомих постатей нашого краю, літературно-мистецькі заходи.
В.В.Олійник багато років брав активну участь у роботі районної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, неодноразово був обраний членом ради товариства, брав участь у підготовці та проведенні багатьох культурно-мистецьких та патріотичних заходів. Досвідчений журналіст написав низку сценаріїв, присвячених пам’яті видатних діячів української культури та духовності: Лесі Українці, Олесю Гончару, Володимиру Івасюку, актрисі українського кіно Наталії Наум, священику, поету і політв’язню Ярославу Лесіву, священику і письменнику Володимиру Серемчуку, лікарю та громадському діячу Феліксу Щасному-Сельському та іншим… За його активного сприяння та безпосередній участі були проведені вечори пам’яті народної артистки України Наталії Наум, педагога і борця за волю України Степана Фрасуляка, заслуженого майстра народної творчості України, художниці Оксани Грицей…
Він – один із засновників та організаторів Свята ліричної Франкової поезії в Лолині. До речі, з його ініціативи свято починається біля пам’ятника Т.Г.Шевченку в с.Максимівці, а продовжується біля погруддя Каменяреві в Лолині. Вагомим було слово Василя Васильовича й при прийнятті рішень про реставрацію пам’ятників Т.Г.Шевченку в Долині та в селах Надієві і Максимівці.
Талановитий поет проводив велику краєзнавчу роботу, відкривав і популяризував імена наших земляків – видатних діячів історії та культури. Окремою книгою вийшов нарис про видатного але незаслужено призабутого українського співака Василя Тисяка «Європейський тенор із Велдіжа». У періодиці друкувались цікаві публікації про яскравих особистостей: священика і письменника Миколу Дерлицю, педагога, поета і директора Долинської гімназії Михайла Пачовського, видавця Степана Коляджина, хореографа Василя Верховинця, краєзнавця і бібліотекаря Романа Скворія, заслуженого лікаря України Саву Охрончука… Всім їм відкрито меморіальні дошки, в чому велика заслуга і Василя Олійника.
З 1975 року Олійник Василь Васильович – член Національної спілки письменників України, з 1994 – член Національної спілки журналістів України.
Робота в районній організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури часто дарувала натхнення й для поетичної творчості. Зокрема, талановитим автором створені поезії «Пам’ятник Т.Г. Шевченку в Надієві», цикл віршів «Картка любові», присвячених І.Франку та О.Рошкевич, а також поезії – присвяти Наталії Наум, Оксані Грицей, Саві Охрончуку, Юрію Соловію, скульптору Богдану Фреїву та іншим.
Василь Васильович був членом клубу «Краєзнавець», що діє при Долинському краєзнавчому музеї ім. Тетяни та Омеляна Антоновичів.
Василь Олійник організував і впродовж трьох десятиліть керував роботою літературної студії «Сонячна криниця», яка діяла при редакції районної газети. Приходили на творчі зустрічі як дорослі автори, так і зовсім юні – школярі, які навчалися в початкових класах. Багато з них знайшли своє покликання в журналістиці чи в літературній творчості.
На жаль, 6 лютого 2016 року Долинщину боляче вразила сумна звістка про те, що в Івано-Франківському кардіологічному центрі перестало битися стомлене хворобою, але гаряче серце нашого шанованого краянина, поета, громадського діяча Василя Олійника.
Додаток 2 до рішення міської ради
від 17.08.2017. № 802-29/2017
Степан Степанович
Янковський
(19.07.1931)
Янковський Степан Степанович народився 19 липня 1931 року в селі Витвиця Долинського району Івано-Франківської області. В 1955 році закінчив Дрогобицький педагогічний інститут, за спеціальністю – вчитель української мови та літератури середньої школи.
Всю свою трудову діяльність Степан Степанович присвятив виховній та просвітницькій роботі.
Працюючи у сфері освіти, значну увагу приділяв будівництву та розвитку навчальних закладів. Під час роботи на посаді директора Долинської середньої школи № 2 продовж 1968-1973 років ним було організовано будівництво нового приміщення закладу народним методом (в даний час знаходиться школа естетичного виховання ім. Мирослава Антоновича та Долинська художня школа).
Маючи високу громадську позицію та національний дух, Степан Степанович стає активним учасником процесу національного відродження.
В 1989 році виступає організатором відновлення діяльності районного товариства української мови імені Тараса Шевченка, яке очолив 10 червня 1989 року. До 19 жовтня 2005 року був незмінним головою районної організації Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Т.Г.Шевченка.
У часи перебудови виступив одним із організаторів перших демократичних віче, мітингів, конференцій, зустрічей з відомими громадсько-політичними діячами – Дмитром Павличком, Омеляном Антоновичем, Миколою Жулинським, Миколою Яровиною та іншими.
Як голова районного товариства “Просвіта” Янковський С.С. налагоджує співпрацю з відомим меценатом, громадянином США, уродженцем Долини, Омеляном Антоновичем, за кошти якого організовує і координує будівництво в Долині пам’ятника “Борцям за Українську державу” (відкрито у серпні 2002 року) музею “Бойківщина” (відкрито у вересні 2003 року під час проведення Міжнародного фестивалю “Бойківська ватра”), з нагоди 100-річччя – проведення ремонту і реставрації Долинської УГКЦ Різдва Пресвятої Богородиці (відзначено ювілей у 2007 році).
На даний час Степан Степанович – Почесний голова районної організації ВУТ “Просвіта” ім. Т.Г.Шевченка, очолює клуб краєзнавців при музеї “Бойківщина” Тетяни і Омеляна Антоновичів. Він – в когорті борців за розвій національного відродження і духовності, активний учасник всіх загально-районних заходів на відзначення державних свят, визначних подій, знаменних і пам’ятних дат, ініціатор і один з організаторів підготовки до відзначення 60-річчя першого випуску (1951) Витвицької середньої школи, яке планується провести в листопаді цього року.
Автор публікацій біля 100 статей наукової, публіцистичної, дослідницької тематики в різних виданнях, збірниках, один з організаторів видання книги про історію «Просвіти» Долинщини «Зірниця національного відродження».
За активну громадську позицію, культурно-просвітницьку діяльність, відстоювання ідеалів свободи і демократії, особистий внесок у боротьбу за незалежність України Янковський Степан Степанович відзначений нагородами. У 2000 році Всеукраїнським товариством “Просвіта” імені Тараса Шевченка нагороджений медаллю “Будівничий України”, у 2001 році отримав іменний годинник Президента України з нагоди 10-річниці незалежності України, у 2009 році відзначений Подякою Президента України з нагоди 20-річниці утворення Народного руху України і за вагомий внесок у розвиток національної науки та духовності, за багаторічну сумлінну працю та з нагоди 140-річчя заснування Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка – Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.
За значний особистий вклад в соціально-економічний і культурний розвиток області в 1999 та 2000 роках був нагороджений Грамотами голови обласної державної адміністрації та голови обласної ради, а також неодноразово відзначався Грамотами голови районної державної адміністрації та голови районної ради і Подяками голови районної ради.
Янковський Степан Степанович є людиною з високим рівнем культури та освіченості, чуйний та доброзичливий. Одружений, виховав двох дітей.