Про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Долина»

РІШЕННЯ

Від 24.08.2012. № 787-22/2012
м. Долина

Про присвоєння звання
«Почесний громадянин міста Долина»


Враховуючи визначні особисті заслуги перед територіальною громадою міста Долини отця Тараса Богдановича Керницького та визначні особисті заслуги у розвиток світової науки професора Антонія Ігнатія Тадеуша Кемпінського, відповідно до Положення «Про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Долина» затвердженого рішенням міської ради від 13.09.2008. № 1049-27/2008, керуючись Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, міська рада

В И Р І Ш И Л А:

1. Присвоїти звання «Почесний громадянин міста Долина» за визначні особисті заслуги перед територіальною громадою міста та за визначні особисті заслуги у розвиток світової науки:
– Тарасу Богдановичу Керницькому – духовному настоятелю, громадському діячу, пропагандисту української музичної культури – посмертно;

– Антонію Ігнатію Тадеушу Кемпінському – професору, видатному психіатру, філософу, оригінальному мислителю, гуманісту, автору близько 170 наукових праць – посмертно

2. Інформацію про почесних громадян міста Долина опублікувати у «Віснику міської ради» тижневика «Добра справа».


Міський голова Володимир Гаразд

Додаток 1 до рішення міської ради

від 24.08.2012. № 787-22/2012

Тарас Богданович

Керницький

(1961-2011)

Кажуть, що труди людські таять в собі щось таке, що має абсолютну вартість. Бо немає смерті індивіда на землі, але є смерть цілого Всесвіту. І головне, щоб у тому, над чим ти працював, залишилась часточка тебе самого. У цьому різниця між людиною, яка просто косить траву, і Справжнім садівником. Помруть обоє. Але другий житиме в посаджених деревах.
Таких людей американський письменник Рей Бредбері вивів у особливий статус. Ці особистості – люди, які перетворюють світ. Отець Тарас Керницький також перетворював світ. Перетворював словом Божим. А це завжди – передній фланг оборони, на якому потрібна надзвичайна відвага і особлива чутливість.
Тарас Богданович Керницький народився 8 вересня 1961 року в селі Оболоня Долинського району. З 1968 по 1978 рік навчався в школі – спершу в Одиницькій восьмирічній, а потім у Долинській СШ №1. Він з успіхом освоював шкільну програму, завжди був спокійним, чемним, з повагою ставився до всіх, з ким вчився і хто навчав його. Тарас Керницький був активним організатором шкільних заходів – тематичних вечорів, зустрічей із шанованими людьми краю. Одночасно із навчанням у середній школі хлопчина освоював ази мистецтва у музичній школі.
Після здобуття середньої освіти і закінчення музичної школи Тарас Керницький у 1979 році поступив на навчання в Івано-Франківське музичне училище імені Дениса Січинського, яке закінчив у 1983 році по класу кларнета. Згідно із направленням пропрацював три роки в оркестрі обласного музично-драматичного театру. Потім були три роки навчання у Ленінградській духовній семінарії. Там, далеко від рідного дому, в жорстоких обіймах ідеологічних лещат, серце молодого чоловіка зігріває щира любов до Бога, до рідних, до мами. Завзяття семінариста дає свої вагомі плоди, і він екстерном, з відмінним дипломом закінчує навчання. 30 липня 1989 року Тарас Керницький отримав ієрейські священства. Спершу була душпастирська праця на парафіях у селах Раків і Рахиня, потім у селищі Вигода. Тут і проявився талант молодого священика. Отець Тарас своєю активною вдачею спонукав до такої ж праці над собою всіх вірних Української греко-католицької церкви, особливо молодь. Побачивши його самовіддану роботу серед віруючих і високу оцінку ними свого священика, за рекомендацією Івано-Франківського єпископату, зокрема його тодішнього очільника Софрона Дмитерка, о. Тарас Керницький був направлений у Канаду для місії проповідування авторитету України і греко-католицької церкви зокрема. У канадському місті Ватерфорд Торонтівської єпархії він працював з 1994 по 1996 рік. Після успішного завершення дорученої йому справи повернувся у рідний край. Із парафії у Рахині, де пропрацював три місяці, отримав призначення на парафію у стару частину Долини в церкву Різдва Пресвятої Богородиці.
Важливим і водночас щасливим в житті отця стає 2006 рік. В новій частині Долини, на Брочкові, згромаджується парафія святого Андрія Первозванного. І за волею Божою священик Тарас Керницький стає її очільником. У 2007 році громада виграє конкурс на земельну ділянку і розпочинає будівництво – спершу каплички, а згодом і храму Святого Андрія Первозванного.
Священик Тарас Керницький до будь-якої праці – духовної, фізичної та виховної – був дуже старанний, а що найважливіше – наполегливий. Те, що він знав, що здобув за роки своєї душпастирській праці і ще більше укріпився у вірі, – все це використовував у роботі. Він давав добру і щиру пораду кожній людині, яка приходила до нього з радісною звісткою, з душевним чи навіть тілесним болем. Кожне його слово, кожен його вчинок були виявом любові до ближнього. Доброта і щирість завжди випромінювались з його очей, з його уст…
Отець Тарас був ініціатором і проповідником багатьох громадських проектів. Серед них – створення дитячого церковного хору в церкві Різдва Пресвятої Богородиці у старій частині Долини, чоловічого хору в Малій Тур’ї, чоловічого хору при церкві святого апостола Андрія Первозванного, дитячого вокального ансамблю при ліцеї, християнського театру «Над часом», ведення циклу передач на радіо «Хвиля гір».
З отцем Тарасом Керницьким дитячий хор «Істина» церкви Різдва Пресвятої Богородиці міста Долина співслужив Службу Божу кожної неділі і у великі свята протягом одинадцяти років. Діти дуже любили і шанували свого опікуна. Вони ніколи не забудуть духовні поїздки, організовані отцем Тарасом до Києва у 2004 році, де співали Службу Божу на свято Різдва Пресвятої Богородиці на Аскольдовій могилі, у Глиняни, де молилися перед чудотворним образом Ісуса Христа, в Унівський монастир, у село Підлюте Рожнятівського району, де знаходиться колишня резиденція владики УГКЦ митрополита Андрея Шептицького…
Особливого відзначення заслуговує проект, який здійснений отцем Тарасом у співпраці із голландським хором. Коли у 2008 році цей хоровий колектив, вперше приїхавши у Долину, супроводжував співом святу літургію на Ясній горі в Гошеві, артистам із-за кордону дуже сподобалися голоси настоятеля монастиря отця Дам’яна і отця Тараса. І відразу ж після Богослужіння імпресаріо хору Володимир Луців запропонував, щоб ці два священики приїхали в Голландію і записали диск. Ця пропозиція була реалізована в листопаді того ж року, а надалі проект знайшов своє продовження вже у співпраці з учнями Долинської дитячої школи естетичного виховання. У вересні 2009 року відбулося перше турне юних долинських музикантів до Нідерландів. І о. Тарас Керницький дуже відповідально поставився до цієї поїздки, прагнучи, щоб діти склали своїм виступом у Європі якнайкраще враження про себе, про Долину, про Україну в цілому, що, зрештою, і сталось. Концерт залишиться в пам’яті маленьких учасників делегації з Долини надзвичайно визначною подією, оскільки діти за свої чудесні номери отримали справжній шквал оплесків від нідерландських глядачів. Водночас у Голландії отець Тарас проявив і свою ерудицію. Він дуже прекрасно володів англійською мовою, детально розповідав учасникам поїздки про ті місця, де вони побували під час екскурсій.
Жителі тих населених пунктів, де свого часу служив о. Керницький, з гордістю про свого настоятеля згадують його душевні, прості і водночас дуже зрозумілі та повчальні проповіді, палкі виступи і промови на урочистих заходах по відзначенню державних свят та у час проведення патріотичних заходів. Він завжди говорив і діяв щиро, відверто, з любов’ю і повагою – як вірний син вільної, самостійної і незалежної України, патріот свого краю. Священик встигав бути всюди – на масових урочистостях в Долині та навколишніх селах, куди його люб’язно запрошували як духовну особу, він освячував могили полеглих борців за волю Української держави, йшов пішою прощею до святих місць разом із своїми парафіянами, відвідував немічних вдома і в лікарні… Своєю активною вдачею отець Тарас спонукав до такої ж праці всіх вірних церкви, особливо молодь. Він легко і швидко знаходив контакти з усіма людьми, незалежно від вікового чи посадового стану. Ці та інші риси його характеру стали запорукою того, що між церквами Долинщини і їх настоятелями та Гошівським монастирем отців Василіян склалися добрі відносини та налагодилася тісна співпраця.
Отець Т. Керницький прекрасно володів почуттям гумору, але ще із щирішою душею підтримував християн у час скорботи чи розділяв з ними радість… Він вмів співчувати і слухати. І повсякчас реагував: запитував, підтверджував чи не погоджувався з тим, про що мовилося, інколи сперечався, завжди мав свою думку по відношенню до всього. Будучи надзвичайно вимогливою і пунктуальною людиною, всі Богослужіння він починав рівно у визначений час – ні на хвилину раніше, ні на хвилину пізніше.
У квітні 1999 року за заслуги у розвитку Української греко – католицької церкви, піднесення її авторитету на міжнародній арені та активну проповідницьку роботу на парафії протоієрей Тарас Керницький нагороджений Преосвященним Владикою Кир Софроном Мудрим високою відзнакою – Нагрудним Золотим Хрестом з Прекрасами.
У пам’яті тих, хто знав священика Тараса Керницького, він залишиться і як прекрасний сім’янин, щирий друг. З дружиною Марією дали життя сину Ростиславу і дочці Наталі, виховавши їх добрими, щирими, люб’язними дітьми та вірними християнами.
«Велика людина велика у всьому», – твердить народна мудрість. Велич отця Тараса Керницького була в його любові до ближнього, адже вся його священича праця, громадська діяльність, здійснені проекти були спрямовані на те, щоб зробити світ кращим, досконалішим, добрішим. Три місяці і сім днів отець Тарас Керницький не дожив до свого 50 – літнього ювілею. Він залишив цей світ у розквіті свого душпастирського таланту. Біль такої втрати для Долини і її жителів неможливо вилікувати ніякими цілющими препаратами, його не зможуть зменшити жодні слова втіхи. Проте залишаються добрі діла і повчання цієї великої Людини у всьому – Громадянина, Священика, Сім’янина, Побратима…