Про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Долина»

Про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Долина»

РІШЕННЯ

Від 20.08.2019. № 57-3/2019
м. Долина
Про присвоєння звання
«Почесний громадянин міста Долина»

Враховуючи визначні особисті заслуги громадян перед територіальною громадою міста Долини, відповідно до Положення «Про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Долина» затвердженого рішенням міської ради від 13.09.2008. № 1049-27/2008, керуючись Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, міська рада

В И Р І Ш И Л А:

1.Затвердити протокол лічильної комісії про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Долина» (додається).

2.Присвоїти звання «Почесний громадянин міста Долина» за визначні особисті заслуги перед територіальною громадою міста:

Івану Васильовичу ГУРАЛЕВИЧУ – художника, педагога, засновника і першого директора Долинської художньої школи – посмертно (додаток 1);

Степану Степановичу ЯНКОВСЬКОМУ – активному громадському діячу, почесному голові районної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» (додаток 2).

Зоряну Михайловичу БІЛІНСЬКОМУ – учаснику антитерористичної операції у Донецькій області – посмертно (додаток 3);

посмертно (додаток 3);

Руслану Валентиновичу ЧЕРНАЛЕВСЬКОМУ – учаснику антитерористичної операції у Донецькій області – посмертно (додаток 4).

3.Інформацію про почесних громадян міста Долина опублікувати у «Віснику міської ради» та на сайті міської ради.

Міський голова Володимир Гаразд

Додаток 1 до рішення міської ради
від 20.08.2019. № 57-3/2019

Іван Васильович
ГУРАЛЕВИЧ
(02.05.1934 – 17.09.2017)

ГУРАЛЕВИЧ Іван ВасильовичНародився Іван Васильович Гуралевич 2 травня 1934 р. в м. Львові. Дитячі та шкільні роки пройшли в с. Страдчі на Львівщині. У 1959 р. закінчив Львівське училище прикладного та декоративного мистецтва ім. І. Труша за спеціальністю художній розпис, а у 1981 р. художньо-графічний факультет Одеського педінституту ім. К. Ушинського.

Працював переважно в жанрах пейзажу, історичних картин, портрету, графіки.

Твори художника знаходяться в музеях Галичини та в інших країнах. Багато робіт – в приватних колекціях громадян Польщі, Німеччини, Франції, Англії, Італії, Чехії, Словаччини, Китаю, США, Аргентини, Японії, Швеції, Швейцарії, Нідерландів. Видано альбоми митця в Україні та за кордоном.

Учасник районних, обласних, зональних і міжнародних художніх виставок Спілки художників України та 20 персональних. Твори художника експонувалися у Венеції (Італія 1978), Греноблі (Франція 1989), Люкаві (Німеччина 1994), Славі (Польща 1996, 1997, 2003 рр.), Гданську (Польща 2004–2008 рр.). Входив до спілки художників Долинщини «Аркан». Написав понад 1000 картин різноманітних жанрів.

Творча праця відзначена грамотами, дипломами та першою премією на Міжнародній виставці акварелей в Гданську (2008). Нагороджений Почесною відзнакою «За подвижництво в культурі Прикарпаття» (2004), ювілейною медаллю “20 років незалежності України” (2011).

Поруч із творчістю важливою діяльністю для Івана Гуралевича була художньо-педагогічна робота. Завдяки його наполегливості в 1967 р. в м. Долина відкрилася художня школа, яку очолював 40 років. Неодноразово школа та її учні одержували міжнародні, всеукраїнські, обласні нагороди. За останні роки Долинська дитяча художня школа випустила близько 1000 учнів. Багато з них працює викладачами, художниками-дизайнерами, архітекторами. Але пройшли вони свою початкову базу та утвердилися тут, в художній школі міста Долини. Євген Антонович – професор, працює в інституті реклами; Ярослав Юзьків – скульптор, викладає у Львівському художньому коледжі; Василь Ярич – скульптор, автор пам’ятників Королю Данилу Галицькому (м. Львів), Михайлу Грушевському (м. Долина); Ярослав Шимін – художник, доцент, зав. кафедри живопису Львівської національної академії мистецтв; Мирослав Паневник – головний архітектор м. Дніпропетровська; Микола Яковина – відомий архітектор, український політик; Оксана Сподар – поетеса, вчителює у Долинському ліцеї; Юрій Фреїв – автор прапора м. Долина; Людмила Кірякова – архітектор „Київпроекту”; художники Степан Теліжин, Михайло Гошовський та багато інших відомих творчих індивідуальностей.

Життєвий і творчий шлях Івана Гуралевича є прикладом для молоді відданості мистецтву, бажанню передати його ази своїм учням, творити в ім’я України. Митець вкладав у свої твори не тільки професійний погляд і вправність руки, а й свою душу і серце. Картини Івана Гуралевича є досить колоритними. Їх можна ще назвати – «ті, що несуть сонячну енергетику». Деякі з них, відображаючи національну дійсність, вражають вибором сюжету та надихають на роздуми. А от пейзажі немов би кличуть мандрувати українськими ланами, лісами, горами.

Бажаємо вам вловити чарівну атмосферу картин митця, котрі возвеличують Красу, Добро і Природу, котрі лікують наші душі від сірості, втоми і байдужості.

Помер митець 17 вересня 2017 року, похований у рідному Страдчі.

Додаток 2 до рішення міської ради
від 20.08.2019. № 57-3/2019

Степан Степанович
ЯНКОВСЬКИЙ
(19.07.1931)

ЯНКОВСЬКИЙ Степан СтепановичЯнковський Степан Степанович народився 19 липня 1931 року в селі Витвиця Долинського району Івано-Франківської області. В 1955 році закінчив Дрогобицький педагогічний інститут імені Івана Франка, за спеціальністю – українська мова та література, кваліфікація – вчитель середньої школи.

Всю свою трудову діяльність Степан Степанович присвятив виховній та просвітницькій роботі.

Працюючи у сфері освіти, значну увагу приділяв будівництву та розвитку навчальних закладів. Під час роботи на посаді директора Долинської середньої школи № 2 впродовж 1968-1973 років організовував спорудження нового приміщення закладу методом народної будови (тепер в цьому приміщенні розташовані школа естетичного виховання ім. Мирослава Антоновича та Долинська художня школа).

Маючи високу громадянську позицію та національний дух, Степан Степанович стає активним учасником процесу національного відродження.

В 1989 році виступає організатором відновлення в районі діяльності товариства української мови імені Тараса Шевченка, яке очолив 10 червня 1989 року. До 19 жовтня 2005 року був незмінним головою районної організації Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Т.Г.Шевченка.

У часи перебудови виступав одним із активних організаторів демократичних віче, мітингів, конференцій, зустрічей з відомими громадсько-політичними діячами: Дмитром Павличком, Омеляном Антоновичем, Миколою Жулинським, Миколою Яковиною та іншими.

Депутат Івано-Франківської обласної ради першого демократичного скликання. Депутат та член виконкому Долинської міської ради в 1994-1998 роках.

Як голова районного товариства “Просвіта”, Янковський С. С. налагоджує співпрацю з відомим меценатом, громадянином США, уродженцем Долини Омеляном Антоновичем, за кошти якого організовує і координує будівництво в Долині пам’ятника “Борцям за Українську державу” (відкрито у серпні 2002 року) та музею “Бойківщина” (відкрито у вересні 2003 року під час проведення Міжнародного фестивалю “Бойківська ватра”); проведення ремонту і реставрації храму УГКЦ Різдва Пресвятої Богородиці в Долині з нагоди 100-річччя (ювілей відзначено у 2007 році).

Нині Степан Степанович – Почесний голова районної організації ВУТ “Просвіта” ім. Т. Г. Шевченка, член Національної спілки краєзнавців України, очолює клуб краєзнавців при музеї “Бойківщина” Тетяни і Омеляна Антоновичів. Він є в когорті борців за розвій національного відродження і духовності, активний учасник багатьох районних та міських заходів з відзначення державних свят, визначних подій, знаменних і пам’ятних дат, ініціатор і один з організаторів підготовки до відзначення 60-річчя першого випуску (1951) Витвицької середньої школи.

Один з організаторів видання книги про історію «Просвіти» Долинщини «Зірниця національного відродження»; автор понад 100 статей наукової, публіцистичної, дослідницької тематики, опублікованих у різних виданнях, зокрема збірниках з історії Долини та об’ємній книзі “Історія Долини”(2015р.)

За активну громадянську позицію, культурно-просвітницьку діяльність, відстоювання ідеалів свободи і демократії, особистий внесок у боротьбу за незалежність України С. С. Янковський відзначений нагородами:
– 2000р.- медаль “Будівничий України” Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка “;
– 2001р.- іменний годинник Президента України з нагоди 10-річниці незалежності України;
– 2009р.- Подяка Президента України з нагоди 20-річниці утворення Народного руху України;
– 2009р.- Почесна грамота Кабінету Міністрів України за вагомий внесок у розвиток національної науки та духовності, за багаторічну сумлінну працю та з нагоди 140-річчя заснування Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка;
– 2011р.- медалль ” За заслуги перед Прикарпаттям” та іменним годинником Іван-Франківської обласної ради та Івано-Франківської ОДА;
– 2017р.- відзнака “За заслуги перед містом Долина”;
– 2019р.- ювілейна медаль “Просвіті – 150”, а також багатьма грамотами та подяками очільників обласної та районної рад й адміністрацій, Долинської міської ради.

В побуті скромний, з дружиною Ярославою Василівною з родини Волковецьких, виховали сина та доньку.

Користується авторитетом серед працівників сфери освіти, культури, державних установ, громадських та політичних організацій району.

Додаток 3 до рішення міської ради
від 20.08.2019. № 57-3/2019

Зорян Михайлович
БІЛІНСЬКИЙ
(21.06.1985 – 29.08.2014)

БІЛІНСЬКИЙ Зорян МихайловичБілінський Зорян Михайлович народився 21 червня 1985 року в м. Долина Івано-Франківської області. У 1991 році був зарахований до першого класу середньої школи с. Дуліби Стрийського району Львівської області. 1 січня 1993 року з родиною переїхав до м. Долина, де продовжив навчатися в ЗОШ №1. З 2000-2002рр. навчався у Долинській гімназії інтернат, після закінчення якої здобував фах юриста спочатку у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника Івано-Франківська, а відтак – й у Київському університеті міжнародних відносин. Утім, працювати за отриманою спеціальністю якось не склалося. Щоб утримувати сім’ю, доводилося навіть виїжджати на заробітки за кордон. Тож, коли навесні 2014 року почув про набір до міліцейського спецбатальйону “Івано-Франківськ”, без довгих роздумів вирішив йти на службу.

З 2 червня 2014 року служив у батальйоні патрульної служби Національної Поліліції. 18 серпня 2014 року був направлений на схід України. Брав участь у проведенні АТО у Донецькій області, с. Осаки Старобешовського району. Під час виходу з оточення 29.08.2014 року отримав важкі поранення не сумісні з життям.

4 вересня 2015 року в Долинській школі, де навчався, відкрили меморіальну дошку. У Зоряна залишилися батьки-пенсіонери, сестра, дружина і на той момент дворічна донечка.

Указом Президента України від 29 вересня 2014 року «…за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Додаток 4 до рішення міської ради
від 20.08.2019. № 57-3/2019

Руслан Валентинович
ЧЕРНАЛЕВСЬКИЙ
(05.03.1970 – 07.02.2016)

ЧЕРНАЛЕВСЬКИЙ Руслан ВалентиновичНародився 05.03.1970 року у м. Турка Львівської області. В 1977 р. був зарахований до першого класу Долинської середньої школи №4. У 1987 році вступив до Тернопільського педагогічного інституту. Одружений. Займався підприємницькою діяльністю.

У березні 2015 року Руслан добровільно виявив бажання служити, самостійно зголосився до комісаріату і був мобілізований до лав АТО. Проходив військову службу в складі 54 окремої механізованої бригади. Брав участь у проведенні АТО у Донецькій області у населених пунктах Тоненьке, Піски, Новоселівка. До завершення служби залишався якийсь місяць. Та, на жаль, не судилося повернутися додому живим…

7 лютого 2016 року, виконуючи службовий обов’язок, під час бойових дій, отримав важкі поранення не сумісні з життям в селі Новоселівка, Донецької області.

Меморіальна дошка встановлена на фасаді Долинської загальноосвітньої школи №4, в якій свого часу Руслан Черналевський навчався.

Указом Президента України № 48/2017 від 27 лютого 2017 року, “за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Документ опубліковано 23 серпня 2019
Чинний
Детальніше